Змінити мову

37 Практик Бодгісатв

Ґ’ялcе Тхоґме Занґпо

Ґ’ялcе Тхоґме Занґпо народився у невеличкому місці під назвою Палджунґ Драк’я у Сак’ї у 1295-му році, в рік дерева-вівці п’ятого шістдесятирічного циклу. Його батько Кончок Пал, і мати Бумдрон назвали його Кончоком Занґпо.

Мати Кончока Занґпо померла, коли йому було три роки, а через два роки також пішов його батько. За ним доглядали його родичі і він проводив час пасучи худобу. У дев’ятирічному віці, він покинув пасовиська і відправився до монастиря під назвою Самлінґ, де монах на ім’я Тонпа Рінчен Таші навчив читати і писати.

У 1308-му, у чотирнадцятирічному віці, Кончоку Занґпо були надані початкові обітниці монаха Ламою Пелбаром, Кхенпо Рінченом Пелзанґом і Лобпоном Рінченом Дордже. Його ім’ям при посвяті було Занґпо Пал. Він отримав повну посвяту у тридцятирічному віці, у 1324-му, від Кхенпо Джанґсема Рінченґона, Лами Намкха Санґ’є і Лами Кунґа Ґ’ялцена.

У п’ятнадцятирічному віці, у 1309-му, Занґпо Пал відправився до Дгарма Центру Бодонг Евамлінґ, де він вивчав важливі тексти, які включають Абгідгарму-самуччаю, п’ять трактатів Майтреї, Бодхічар’яватару і шість трактатів Мадг’ямаки, під наставництвом Лами Кунґа Ґ’ялцена. Екзамен з Абгідгарми в нього приймав Джам’янґ Н’їма Ґ’ялцен і за свої здобутки отримав епітет Тхоґме Занґпо, що означає незабруднений та добрий (пізніше він отримав епітет Ґ’ялце, що означає “син Будди”, чи бодгісатва)

У двадцятиоднорічному віці, у 1315-му, Тхоґме Запнґпо почав вчити. Він також продовжив своє навчання, відвідуючи монастир Сак’я, де він вивчав епістемологію, включаючи Сім Трактатів з Прамани, під керівництвом Лами Жонґ’єла. У віці 23-ох років, у 1317-му, він брав участь у публічних дебатах в багатьох монастирях у Цанґу, на яких заслужив репутацію знавця Прамани та суміжних тем. Він також навчався у Рінчена Сонама Драка та Бутона Рінчена Друба.

У 1326-му, коли Тхоґме Занґпо було 32 Джам’янґ Дон’йо Ґ’ялцен попросив його очолити великий монастир Бодонг Е. У 1335, через 9 років, він передав управління монастирем Лодрі Тенпо.

У 1337-му він переїхав до Нґулчу Чодзонґу, де перебував у ретриті понад двадцять років. Тхоґме Занґпо продовжував вчителювати, даючи детальні настанови з Ламріму та Лоджонґу та Бодгісатвачар’яаватари Рендаві Жонну Лодро. Тхоґме Занґпо вважається 73-м у лінії передачі Ламріму.

Його іншими учнями були: Сак’ю Дакчена Джам’янга Дон’йо Ґ’ялцена, Нуґо Ґ’ялву Рінчена, Лочена Джанґчуба Цемо та Друбчена Санґ’є Пала, який був вчителем Нґорчена Кунґа Занґпо.

Ґ’ялсе Тхоґме Занґпо написав десь 115 творів, з яких головними вважаються «Коментар на Тренування Ума за Сімома Пунктами», «Тридцять Сім Практик Бодгісатв», «Океан Доброї Мови» та «Коментар на Бодгісатвачар’яватару»

Про подальше життя Ґ’ялсе Тхоґме Занґпо мало що відомо.
Він подорожував до У в 1361-му, у віці 67-ми років. У 1360-му, в віці 75-ти років Тхоґме Занґпо відійшов у нірвану, в рік “землі і птаха” шостого шістдесятирічного циклу.

Переклад з англійської © Максим Кушнір